новини
Що має змінитися після війни у питанні вагітності та пологів
Як краще організувати безпечні умови для народження дітей під час війни, і що слід врахувати у повоєнній відбудові, підсумували в межах Всеукраїнської кампанії «Разом — за безпечні пологи!» разом із Юлією Давидовою, очільницею відділення акушерських проблем екстрагенітальної патології в ІПАГ, акушером-гінекологом Романом Вороною та акушеркою-гінекологинею, яка практикує природний підхід у пологах, Ольгою Сьоміною. Наводимо тези розмови:
Юлія Давидова: Враховуючи весь досвід за час повномасштабної війни, ми разом із Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні створили гарячу лінію сексуально-репродуктивного здоров’я — 3033. За цим номером можуть зателефонувати пацієнтки, які потребують інформації стосовно жіночого здоров’я, не знають, до якого лікаря звернутися в конкретній ситуації чи потребують контактів профільних лікарів або медичних мобільних бригад у місці перебування.
Ольга Сьоміна: Мій особистий досвід від початку повномасштабного вторгнення базувався на онлайн-консультуванні. Тоді ми створили два потужні лікарсько-доульско-психологічно-акушерські телеграм-канали.
Ми 24/7 допомагали вагітним і породіллям. Крім того, стали в пригоді знання тих акушерів/ок, лікарів/ок, гінекологів/гинь, які мали досвід у домашніх пологах, я теж одна з них. Бо розроджувати жінок вдома — це дещо інший досвід. Цього разу нам довелося розроджувати жінок у підвалах і не тільки.
Було дуже багато дзвінків із Київської області та Харкова. Якщо ми говоримо про набутий досвід за час війни, я б наголосила також, наскільки консультації доул допомогли жінкам зберігати спокій і силу, навчили, як зберегти себе, свою психіку і дитину.
Роман Ворона: Я опинився в Гостомелі, коли почалась війна. Місцеві заклади охорони здоров’я максимально надавали допомогу. Пам’ятаю історію медсестри з Бучі, яка приймала пологи вдома, бо не було іншого виходу. Вона прийняла десь троє-четверо пологів у себе вдома. У Київському регіоні тоді народжували у підвалах, без тепла, світла. Було важко, але кожен виконував свою роботу.
Особисто в моїй роботі уже майже все нормалізувалося, але кількість вагітних жінок, кількість пологів, звичайно, зменшилася. Вірю, що через певний час, під кінець зими, у кількості пологів ми вирівняємося, і все повернеться до того рівня, який був і до війни.
Юлія Давидова: Доведено, що присутність на пологах акредитованих медичних працівників та/чи сертифікованих акушерів/ок, має вирішальне значення для зменшення материнської та дитячої смертності. Якщо офіційний медзаклад може гарантувати відповідну якість акушерських послуг, тоді можуть знижуватися інтранатальні ускладнення та перинатальна смертність. Якщо жінки перебувають на відстані, меншій за 50 кілометрів від зони активних бойових дій, вони мають бути звідти евакуйовані. Тоді їхні шанси на безпечне розродження збільшуються.
На жаль, зараз зменшилася доступність послуг з охорони здоров’я в зонах, де тривають бойові дії, крім того, ми маємо очікувати на дефіцит медичного персоналу. Те, що я бачу зараз, на прикладі своїх колег із Покровська чи Бахмуту, вони вже працюють в інших містах. Але жінки у тому ж Покровську чи Бахмуті лишилися. У такому разі має допомогти гаряча лінія 3033, щоб ми змогли координувати породіль і медперсонал. Але, звісно, це часткове розв’язання проблеми у цих складних умовах.
Україні потрібна європейська модель акушерства
Роман Ворона: Нам потрібна триступенева модель надання акушерської допомоги, яка працює у світі. Це можливість жінки обирати, де народжувати — в пологовому будинку, пологовому центрі або пологи вдома із сертифікованою акушером/кою. В Україні дві останні опції відсутні. Головне у цій моделі — яким би не був вибір, пологи супроводжуватиме винятково сертифікований/на акушер_ка. Ідея також полягає в тому, що пологовий центр розташований недалеко від пологового будинку (в радіусі від 500 метрів до 1 кілометра). Тож за потреби жінку та дитину швидко доправлять до лікарні, де нададуть невідкладну допомогу протягом лічених хвилин.
Ми вже маємо сформовану команду, з якою працюємо над впровадженням цієї триступеневої моделі акушерства. Важливо також у цій моделі мати сертифікованих акушерів/ок. Ми відправили вже 15 акушерок на навчання в Польщу. Але це має відбуватися на загальнонаціональному рівні.
Ми зараз не говоримо про домашні пологи взагалі, ми говоримо про триступеневу модель. Кількість домашніх пологів, якщо запровадити цю модель, зменшиться. Зараз хочемо запустити пілотні проєкти по всій Україні, які повинні запрацювати з пологовими будинками, пологовими центрами і, можливо, в багатопрофільній лікарні. Тобто, назвемо його так, пострадянське акушерство ми виженемо з України, і після перемоги в нас буде сучасне європейське акушерство.
Ольга Сьоміна. У повоєнній відбудові нам потрібно здійснювати освіту середнього ланцюга в акушерстві та впроваджувати саме акушерський досвід. Акушерки повинні мати змогу здобути ліцензію і самостійно приймати пологи, як казав Роман, в акушерському відділенні і вдома, якщо жінка цього хоче і в неї немає протипоказань.
Роман Ворона: Я вважаю, нам потрібно також створити доступний і короткий опис плану дій у разі пологів поза медзакладом та поширити його у кожному бомбосховищі, метро тощо, щоб будь-хто, хто опиниться поруч із жінкою, міг би допомогти.
Юлія Давидова: Паралельно із запуском гарячої лінії Фонд ООН у галузі народонаселення в Україні запустив виїзні медичні бригади. Бригади працюють у Харківській, Дніпропетровській, Вінницькій і Київській областях. Якщо на гарячу лінію 3033 звертається жінка, якій потрібна допомога, їй можуть допомогти такі мобільні бригади. Тобто, розумієте, нині потужна зброя — це інформація. Коли жінка має інформацію, знає, куди звернутися, вона вже не вважає себе незахищеною.
Повний запис розмови можна переглянути за посиланням: Вагітність і пологи: що має змінитися після війни
Юлія Давидова: Враховуючи весь досвід за час повномасштабної війни, ми разом із Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні створили гарячу лінію сексуально-репродуктивного здоров’я — 3033. За цим номером можуть зателефонувати пацієнтки, які потребують інформації стосовно жіночого здоров’я, не знають, до якого лікаря звернутися в конкретній ситуації чи потребують контактів профільних лікарів або медичних мобільних бригад у місці перебування.
Ольга Сьоміна: Мій особистий досвід від початку повномасштабного вторгнення базувався на онлайн-консультуванні. Тоді ми створили два потужні лікарсько-доульско-психологічно-акушерські телеграм-канали.
Ми 24/7 допомагали вагітним і породіллям. Крім того, стали в пригоді знання тих акушерів/ок, лікарів/ок, гінекологів/гинь, які мали досвід у домашніх пологах, я теж одна з них. Бо розроджувати жінок вдома — це дещо інший досвід. Цього разу нам довелося розроджувати жінок у підвалах і не тільки.
Було дуже багато дзвінків із Київської області та Харкова. Якщо ми говоримо про набутий досвід за час війни, я б наголосила також, наскільки консультації доул допомогли жінкам зберігати спокій і силу, навчили, як зберегти себе, свою психіку і дитину.
Роман Ворона: Я опинився в Гостомелі, коли почалась війна. Місцеві заклади охорони здоров’я максимально надавали допомогу. Пам’ятаю історію медсестри з Бучі, яка приймала пологи вдома, бо не було іншого виходу. Вона прийняла десь троє-четверо пологів у себе вдома. У Київському регіоні тоді народжували у підвалах, без тепла, світла. Було важко, але кожен виконував свою роботу.
Особисто в моїй роботі уже майже все нормалізувалося, але кількість вагітних жінок, кількість пологів, звичайно, зменшилася. Вірю, що через певний час, під кінець зими, у кількості пологів ми вирівняємося, і все повернеться до того рівня, який був і до війни.
Юлія Давидова: Доведено, що присутність на пологах акредитованих медичних працівників та/чи сертифікованих акушерів/ок, має вирішальне значення для зменшення материнської та дитячої смертності. Якщо офіційний медзаклад може гарантувати відповідну якість акушерських послуг, тоді можуть знижуватися інтранатальні ускладнення та перинатальна смертність. Якщо жінки перебувають на відстані, меншій за 50 кілометрів від зони активних бойових дій, вони мають бути звідти евакуйовані. Тоді їхні шанси на безпечне розродження збільшуються.
На жаль, зараз зменшилася доступність послуг з охорони здоров’я в зонах, де тривають бойові дії, крім того, ми маємо очікувати на дефіцит медичного персоналу. Те, що я бачу зараз, на прикладі своїх колег із Покровська чи Бахмуту, вони вже працюють в інших містах. Але жінки у тому ж Покровську чи Бахмуті лишилися. У такому разі має допомогти гаряча лінія 3033, щоб ми змогли координувати породіль і медперсонал. Але, звісно, це часткове розв’язання проблеми у цих складних умовах.
Україні потрібна європейська модель акушерства
Роман Ворона: Нам потрібна триступенева модель надання акушерської допомоги, яка працює у світі. Це можливість жінки обирати, де народжувати — в пологовому будинку, пологовому центрі або пологи вдома із сертифікованою акушером/кою. В Україні дві останні опції відсутні. Головне у цій моделі — яким би не був вибір, пологи супроводжуватиме винятково сертифікований/на акушер_ка. Ідея також полягає в тому, що пологовий центр розташований недалеко від пологового будинку (в радіусі від 500 метрів до 1 кілометра). Тож за потреби жінку та дитину швидко доправлять до лікарні, де нададуть невідкладну допомогу протягом лічених хвилин.
Ми вже маємо сформовану команду, з якою працюємо над впровадженням цієї триступеневої моделі акушерства. Важливо також у цій моделі мати сертифікованих акушерів/ок. Ми відправили вже 15 акушерок на навчання в Польщу. Але це має відбуватися на загальнонаціональному рівні.
Ми зараз не говоримо про домашні пологи взагалі, ми говоримо про триступеневу модель. Кількість домашніх пологів, якщо запровадити цю модель, зменшиться. Зараз хочемо запустити пілотні проєкти по всій Україні, які повинні запрацювати з пологовими будинками, пологовими центрами і, можливо, в багатопрофільній лікарні. Тобто, назвемо його так, пострадянське акушерство ми виженемо з України, і після перемоги в нас буде сучасне європейське акушерство.
Ольга Сьоміна. У повоєнній відбудові нам потрібно здійснювати освіту середнього ланцюга в акушерстві та впроваджувати саме акушерський досвід. Акушерки повинні мати змогу здобути ліцензію і самостійно приймати пологи, як казав Роман, в акушерському відділенні і вдома, якщо жінка цього хоче і в неї немає протипоказань.
Роман Ворона: Я вважаю, нам потрібно також створити доступний і короткий опис плану дій у разі пологів поза медзакладом та поширити його у кожному бомбосховищі, метро тощо, щоб будь-хто, хто опиниться поруч із жінкою, міг би допомогти.
Юлія Давидова: Паралельно із запуском гарячої лінії Фонд ООН у галузі народонаселення в Україні запустив виїзні медичні бригади. Бригади працюють у Харківській, Дніпропетровській, Вінницькій і Київській областях. Якщо на гарячу лінію 3033 звертається жінка, якій потрібна допомога, їй можуть допомогти такі мобільні бригади. Тобто, розумієте, нині потужна зброя — це інформація. Коли жінка має інформацію, знає, куди звернутися, вона вже не вважає себе незахищеною.
Повний запис розмови можна переглянути за посиланням: Вагітність і пологи: що має змінитися після війни
Поділитись у Facebook: