статті
Людмила Іващук: «Я за пологи без втручань, але переконана, що жінка має народжувати у безпечному просторі»
Впродовж 50-ти днів з початку повномасштабної війни у Пологовому будинку Рівненської міської ради народилося 272 дітей. Пологовий швидко пристосувався до нової воєнної реальності. Для вагітних обладнали бомбосховище, а волонтери допомогли обклеїти вікна спеціальними стрічками, щоб мінімізувати вилітання скла у разі обстрілів. Людмила Іващук, чергова лікарка пологового залу Рівненського пологового, розповідає, що жінки були забезпечені усіма необхідними медикаментами. Навіть отримували необхідний для профілактики резус-конфлікту у вагітних жінок препарат — антирезусний імуноглобулін, який на той час був у дефіциті. Тож Рівне стало прихистком для багатьох вагітних з усієї України, а також для жінок, які народжували, скажімо, у дорозі, рятуючись від війни й потребували додаткової допомоги. Тут їх консультували та оглядали у разі потреби.
Ми поговорили з Людмилою Іващук і дізналися, як колектив медпрацівників Рівненського пологового допомагав з'являтися на світ немовлятам.
Ми поговорили з Людмилою Іващук і дізналися, як колектив медпрацівників Рівненського пологового допомагав з'являтися на світ немовлятам.
Що змінилося у Рівненському міському пологовому з часу повномасштабного вторгнення?
Оскільки Рівне — у відносній безпеці, загалом наша робота — з технічної точки зору — ніяк не змінилася. Ми всі виконуємо свої обов’язки.
У нас лише одна колега зі своїми дітьми виїхала. Була певна внутрішня ротація. Але загалом, ми всі на місці. Втім, за атмосферою, а також якщо поглянути на статистику — зміни є.
Оскільки Рівне — у відносній безпеці, загалом наша робота — з технічної точки зору — ніяк не змінилася. Ми всі виконуємо свої обов’язки.
У нас лише одна колега зі своїми дітьми виїхала. Була певна внутрішня ротація. Але загалом, ми всі на місці. Втім, за атмосферою, а також якщо поглянути на статистику — зміни є.
Зменшилася кількість пологів. На мою думку, це пов’язано з тим, що жінки, які стояли у нас на обліку, виїхали за кордон. Але водночас у нас збільшилася кількість жінок, які приїхали з Сум, Чернігова, Херсона, Харкова, Києва.
Якщо раніше ми приймали 200–220 пологів на місяць, то зараз — 150-180. Адміністрацією пологового був створений безпечний простір. Під час повітряної тривоги жінки спускаються у бомбосховище.
Рівненська область багато разів атакувалася російськими ракетами. Але мені не доводилося приймати пологи в укритті. Одного разу, під час мого чергування вночі, була тривала повітряна тривога. І жінка народжувала в коридорі. У тій ситуації це було найбезпечнішим місцем за «правилом двох стін»
Як почувалися майбутні матері з інших міст?
Це для мене дуже емоційний момент. Мені так хочеться по-особливому обійняти жінок, які змушені були рятуватися від війни.
Показовим є приклад жінки з Чернігова. Вона приїхала народжувати в наш пологовий, а її чоловік залишився у місті, бо був працівником комунальних служб. Десь якраз у той час росіяни підірвали автомобільний міст через Десну, і з Черніговом був обмежений рух.
Але у мене було відчуття, що в цієї жінки більше життєвого тонусу, ніж у мене. Вона настільки оптимістично на все дивилася, була така бадьора і впевнена. Ця жінка народила прекрасну дівчинку.
Також не забуду жінок з Сіверськодонецька та Києва. Вони були настільки морально зібраними! Ці матусі знали, що їх скоро випишуть з пологового, і, можливо, вже не буде нагоди для оперативної консультації з лікарями/-ками. Тож вони записували кожну рекомендацію по догляду за немовлям, поради з грудного вигодовування тощо.
Якщо раніше ми приймали 200–220 пологів на місяць, то зараз — 150-180. Адміністрацією пологового був створений безпечний простір. Під час повітряної тривоги жінки спускаються у бомбосховище.
Рівненська область багато разів атакувалася російськими ракетами. Але мені не доводилося приймати пологи в укритті. Одного разу, під час мого чергування вночі, була тривала повітряна тривога. І жінка народжувала в коридорі. У тій ситуації це було найбезпечнішим місцем за «правилом двох стін»
Як почувалися майбутні матері з інших міст?
Це для мене дуже емоційний момент. Мені так хочеться по-особливому обійняти жінок, які змушені були рятуватися від війни.
Показовим є приклад жінки з Чернігова. Вона приїхала народжувати в наш пологовий, а її чоловік залишився у місті, бо був працівником комунальних служб. Десь якраз у той час росіяни підірвали автомобільний міст через Десну, і з Черніговом був обмежений рух.
Але у мене було відчуття, що в цієї жінки більше життєвого тонусу, ніж у мене. Вона настільки оптимістично на все дивилася, була така бадьора і впевнена. Ця жінка народила прекрасну дівчинку.
Також не забуду жінок з Сіверськодонецька та Києва. Вони були настільки морально зібраними! Ці матусі знали, що їх скоро випишуть з пологового, і, можливо, вже не буде нагоди для оперативної консультації з лікарями/-ками. Тож вони записували кожну рекомендацію по догляду за немовлям, поради з грудного вигодовування тощо.
Людмила Іващук (друга справа) з колегами і колежанками
З часу повномасштабного вторгнення з’явилась низка телеграм-каналів для вагітних та породіль. Як допомогли ці канали жінкам?
Лариса Чепрасова (перинатальна психологиня. - ред.) приєднала мене до телеграм-каналу «Вагітність. Допомога». І в хаосі перших трьох днів повномасштабного вторгнення він ще й мені допоміг пережити стрес. Бо коли отримувала запит від жінки й розуміла, що своєю відповіддю чи рекомендацією можу допомогти, мені ставало легше. Були жінки, які в перші дні не мали доступу до медичного закладу. Моя колега, неонатолог, теж волонтерила в одному з таких каналів. Пригадую, вона телефонує і каже: «Пацієнтка народила не в нашому пологовому, але після народження дитини є проблеми зі швами у жінки. Матуся проїжджає повз наш пологовий і їй потрібна допомога». Тож ми її зустріли, оглянули, проконсультували. І було відчуття причетності до справи, яка допомагає наблизити перемогу.
Відзначу, що в перші дні, коли я практично не залишала цей канал, були запити щодо переліків заспокійливих, які можна приймати під час вагітності.
Як у пологовому ставляться до бажання жінки народжувати у певній позиції та дотримуються інших прав? Чи достатньо інформації отримують жінки, щоб почуватися у безпеці?
Я дуже пишаюся пологовим, у якому працюю. У нас велика кількість вертикальних пологів. Адже вони більш фізіологічні. Без перебільшення, у нас доброзичливе ставлення, починаючи від приймального відділення і закінчуючи головним лікарем. Якщо жінка бажає, вона може обрати епідуральну анальгезію. Згідно зі статистикою попереднього року, близько 30% вагінальних пологів у нас проходить з епідуральною анальгезією.
З 24 лютого у нас не було змін і в медикаментозному забезпеченні. У матерів є все для народження дітей. Але не вистачало, можливо, роздаткових матеріалів. Наприклад, я пригадую пацієнтку, яка приїхала з Києва, народила у нашому пологовому, а потім поїхала далі. Вона консультувалася зі мною і з неонатологом щодо грудного вигодовування та догляду за малюком. І буквально записувала все. Тож, думаю, було б добре, якби ми мали якісь короткі брошури з рекомендаціями. Я розумію, що можна все знайти в інтернеті. Але часто у матусь немає часу вишукувати достовірну інформацію в мережі. А ось така брошура від фахівців/-чинь у своїй справі дуже б допомогла і зекономила мамам час.
Що б Ви порадили людям, які опинились в ситуації пологів, коли немає можливості доїхати до медичного закладу, або які перебувають на окупованій території чи у дорозі?
Якщо пологи розпочалися, а поруч немає медзакладу, я раджу обов’язково підготувати рушники, простирадла, пелюшки. Не втручатися в природній процес: може, просто підставити руки, коли дитинка виходитиме. Організувати жінці, наскільки це можливо, безпечний простір. Чимось обгородити, прикрити. Забезпечити жінці зручне положення і не залишати одну.
Лариса Чепрасова (перинатальна психологиня. - ред.) приєднала мене до телеграм-каналу «Вагітність. Допомога». І в хаосі перших трьох днів повномасштабного вторгнення він ще й мені допоміг пережити стрес. Бо коли отримувала запит від жінки й розуміла, що своєю відповіддю чи рекомендацією можу допомогти, мені ставало легше. Були жінки, які в перші дні не мали доступу до медичного закладу. Моя колега, неонатолог, теж волонтерила в одному з таких каналів. Пригадую, вона телефонує і каже: «Пацієнтка народила не в нашому пологовому, але після народження дитини є проблеми зі швами у жінки. Матуся проїжджає повз наш пологовий і їй потрібна допомога». Тож ми її зустріли, оглянули, проконсультували. І було відчуття причетності до справи, яка допомагає наблизити перемогу.
Відзначу, що в перші дні, коли я практично не залишала цей канал, були запити щодо переліків заспокійливих, які можна приймати під час вагітності.
Як у пологовому ставляться до бажання жінки народжувати у певній позиції та дотримуються інших прав? Чи достатньо інформації отримують жінки, щоб почуватися у безпеці?
Я дуже пишаюся пологовим, у якому працюю. У нас велика кількість вертикальних пологів. Адже вони більш фізіологічні. Без перебільшення, у нас доброзичливе ставлення, починаючи від приймального відділення і закінчуючи головним лікарем. Якщо жінка бажає, вона може обрати епідуральну анальгезію. Згідно зі статистикою попереднього року, близько 30% вагінальних пологів у нас проходить з епідуральною анальгезією.
З 24 лютого у нас не було змін і в медикаментозному забезпеченні. У матерів є все для народження дітей. Але не вистачало, можливо, роздаткових матеріалів. Наприклад, я пригадую пацієнтку, яка приїхала з Києва, народила у нашому пологовому, а потім поїхала далі. Вона консультувалася зі мною і з неонатологом щодо грудного вигодовування та догляду за малюком. І буквально записувала все. Тож, думаю, було б добре, якби ми мали якісь короткі брошури з рекомендаціями. Я розумію, що можна все знайти в інтернеті. Але часто у матусь немає часу вишукувати достовірну інформацію в мережі. А ось така брошура від фахівців/-чинь у своїй справі дуже б допомогла і зекономила мамам час.
Що б Ви порадили людям, які опинились в ситуації пологів, коли немає можливості доїхати до медичного закладу, або які перебувають на окупованій території чи у дорозі?
Якщо пологи розпочалися, а поруч немає медзакладу, я раджу обов’язково підготувати рушники, простирадла, пелюшки. Не втручатися в природній процес: може, просто підставити руки, коли дитинка виходитиме. Організувати жінці, наскільки це можливо, безпечний простір. Чимось обгородити, прикрити. Забезпечити жінці зручне положення і не залишати одну.
Команда Рівненського пологового будинку
Чи зміниться роль акушерів/-ок в реформі охорони здоров’я за час війни?
Знаєте, книга Адама Кея «Буде боляче» наштовхнула мене на роздуми, що наша система медицини наближається до британської моделі. Автор пише про досить значну роль акушерки в цій моделі. Я погоджуюся. З хорошою акушеркою можна прожити будь-які пологи. Наразі ми працюємо командою. Я думаю, що пройде не один рік, і не п’ять, поки пологи супроводжуватиме одна акушерка. Інколи я можу бути на пологах, не втручаючись. Основне, дійсно, робить акушерка.
Під час повномасштабного вторгнення певна кількість дітей народжувались за межами пологових будинків. Це знову актуалізувало питання легалізації домашніх пологів. Що ви думаєте про домашні пологи?
Жінка повинна народжувати в безпечних умовах — і для неї, і для дитини. Польський професор Влодзімєж Фіялковський сказав: «У пологах є два види мистецтва. Мистецтво народжувати та мистецтво акушерства. Мистецтво народжувати — це те, що дається жінці природою. Воно може бути підсилене заняттями в школі мам, тренуванням тіла під час вагітності. А мистецтво акушерства — це втручання лише тоді, коли підводить мистецтво народжувати».
Я за пологи без втручань, але переконана, що жінка має народжувати у безпечному просторі. У нашому пологовому ми намагаємося створити умови, які практично схожі на домашні пологи, але за обов’язкової присутності медичного персоналу, що за потреби надасть допомогу. Бо в безпечному середовищі є все медичне обладнання, препарати й потрібні фахівці/-чині. Тому я наполягаю, що жінка може народжувати саме в безпечних умовах. Але наразі безпечні умови є лише в медичному закладі.
…
Впродовж весни 2022 року в Рівненському міському пологовому будинку народилося 280 хлопчиків та 238 дівчаток.
Матеріал підготовлено командою Всеукраїнської кампанії «Разом - за безпечні пологи!»
Знаєте, книга Адама Кея «Буде боляче» наштовхнула мене на роздуми, що наша система медицини наближається до британської моделі. Автор пише про досить значну роль акушерки в цій моделі. Я погоджуюся. З хорошою акушеркою можна прожити будь-які пологи. Наразі ми працюємо командою. Я думаю, що пройде не один рік, і не п’ять, поки пологи супроводжуватиме одна акушерка. Інколи я можу бути на пологах, не втручаючись. Основне, дійсно, робить акушерка.
Під час повномасштабного вторгнення певна кількість дітей народжувались за межами пологових будинків. Це знову актуалізувало питання легалізації домашніх пологів. Що ви думаєте про домашні пологи?
Жінка повинна народжувати в безпечних умовах — і для неї, і для дитини. Польський професор Влодзімєж Фіялковський сказав: «У пологах є два види мистецтва. Мистецтво народжувати та мистецтво акушерства. Мистецтво народжувати — це те, що дається жінці природою. Воно може бути підсилене заняттями в школі мам, тренуванням тіла під час вагітності. А мистецтво акушерства — це втручання лише тоді, коли підводить мистецтво народжувати».
Я за пологи без втручань, але переконана, що жінка має народжувати у безпечному просторі. У нашому пологовому ми намагаємося створити умови, які практично схожі на домашні пологи, але за обов’язкової присутності медичного персоналу, що за потреби надасть допомогу. Бо в безпечному середовищі є все медичне обладнання, препарати й потрібні фахівці/-чині. Тому я наполягаю, що жінка може народжувати саме в безпечних умовах. Але наразі безпечні умови є лише в медичному закладі.
…
Впродовж весни 2022 року в Рівненському міському пологовому будинку народилося 280 хлопчиків та 238 дівчаток.
Матеріал підготовлено командою Всеукраїнської кампанії «Разом - за безпечні пологи!»
Поділитись у Facebook: